(Присвячено Федору Артищуку, який відійшов у вічність)
Двадцятого століття син,
У двадцять перше він заглянув.
Закінчив вахту. Встав з колін.
Почув, як анголи „Осанну”
Співають Господу. До себе
Його покликало враз небо.
І зношене стареньке тіло
Душі втримати не зуміло.
Земне тяжіння обірвалось,
Як перетягнута струна.
Душа з життям не попрощалась.
Ось ці вінки і ця труна -
То тільки символ переходу.
Хто зможе вічного природу,
Премудрість, Божі таємниці
Тим пояснити, хто в темниці
Тілесних, грішних форм закутий?
Ось смерть прийшла. І плоті пута
По Божій волі розірвала.
... І брата Федора – не стало.
З його відходом ціла ера
У вічність канула. Архіви
Навряд чи збережуть папери
Про труд важкий на Божій ниві.
І про пости. Про довгі ночі
Проведені в молитвах слізних,
Про те, як людям ніс пророчі
Слова. Як розбивав залізні
Гріха кайдани на колінах.
Як наставляв чужого сина,
Як свого. Подвизався щиро
За тих, що похитнулись в вірі.
І голосом своїм, від роду
Таким пісенним і спокійним,
Будив людей. Благоговійно
Святе Письмо читав народу.
Вінчав щасливі юні пари.
За немовлят молився Богу.
А щоб солдатські тверді нари
Ставали м’ягшими в дорогу
Давав напуття новобранцям.
Спішив і вдень, вночі, і вранці,
І ввечері до всіх недужих
Такий ось був він - небайдужим.
Таким залишиться навіки-
Святим і мудрим чоловіком-
У пам’яті свого народу.
Одним із патріархів роду.
Цей день – і біль і радість наша.
Як виграє, як сяє чаша
Молитв вогненних в світлі раю!
Як праведника там вітають!
Здійснилися про Царство мрії.
А в нас сльоза тремтить на вії-
Прощатись з дорогими гірко...
Гори, палай, надії зірко!
Нехай печаль не душить груди,
Бо зустріч буде.
Комментарий автора: Завтра, 16 грудня, в останню дорогу проведуть колишнього просвітера церкви міста Нововолинська, що на Волині, єпископа, а пізніше і почесного пастора однієї з церков міста Сакраменто, що у Каліфорнії.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Перспектива - Анна Лукс В ПОСЛЕДНЕЕ ВРЕМЯ ВСЁ БОЛЬШЕ И БОЛЬШЕ христиан ОСТАВЛЯЮТ "СВОЮ" ЦЕРКОВЬ И УХОДЯТ В ДРУГУЮ. Это становится каким-то наваждением. Причины самые незначительные. Иногда говорят: " Человек ищет, где лучше, а рыба, где глубже". НО ЧТО МОЖЕТ БЫТЬ ГЛУБЖЕ И ЛУЧШЕ ХРИСТА? А ЦЕРКОВЬ- ЕГО ЦЕРКОВЬ- ЛЮБИМА ИМ И НИКОГДА НЕ БУДЕТ ОСТАВЛЕНА. НЕ МЕСТО ДЕЛАЕТ ЧЕЛОВЕКА СВЯТЫМ, А ИСТИННОЕ ПОСВЯЩЕНИЕ СЕБЯ В ХРАМ БОЖИЙ НАПОЛНЯЕТ ЧЕЛОВЕКА СВЯТОСТЬЮ ОБИТАЮЩИМ В НЁМ ДУХОМ БОЖИЕМ. ПОРА ВООБЩЕ ЗАДАТЬ КАЖДОМУ СПАСЁННОМУ КРОВЬЮ ХРИСТОВОЙ ВОПРОС: "А правильно ли бежать из одной церкови в другую?" Может, стоит остаться и молиться Первосвященнику о тех "неправильностях", которые режут глаз, а не оставлять братство самым лёгким путём своего бегства от трудностей, которые исправляет только Сам Великий Первосвященник. Встать с Ним в проломе за своё братство. Перспектива... Это слово я услышала от одного брата, который на мой вопрос: "Почему он хочет уйти из этой церкви в другую?", Ответил, что здесь у него нет перспективы. Я не могла освободиться от мысли о перспективе. Молилась и размышляла. В чём же перспектива Христиан? И может ли помышление о ней двигать нашими поступками и словами? МОЖЕТ!!!Может, если мы точно определим для себя, это понятие и соизмерим с ним нашу Христианскую Жизнь. В этих размышлениях родилось стихотворение, и я уверена, что другие перспективы перед Богом - ничто! Мы - не свои, а стало быть, нами не могут двигать личностные желания выделиться, преуспеть или возвыситься в талантах, данных Господом. ЧТО УГОДНО ХРИСТУ КАК ГОСПОДИНУ МОЕЙ ЖИЗНИ? И Я, И ТЫ КАК ХРИСТИАНЕ ДОЛЖНЫ ЗАДАВАТЬ СЕБЕ ЭТОТ ВОПРОС ПЕРЕД ЖИВЫМ БОГОМ В МОЛИТВЕННОЙ ТИШИНЕ.
Публицистика : Виталий Найшуль: Назад в будущее - Еракли Носков Виталий Найшуль был основным теоретиком "шоковой терапии" предложенной группе молодых экономистов во главе Чубайса-Гайдара на знаменательном семинаре в пансионате Змеиная Горка в 1986 году.
